ПОТВЕ́РДЖЕНИЙ, а, е. Дієпр. пас. мин. ч. до потве́рдити. Засуд тої [губерніальної] комісії буде без апеляції потверджений і виповнений (Фр., II, 1950, 50); Тадей Рильський іронічно сказав колись, що «легковажні французи здатні й на деякі серйозні вчинки», — і це, зауважу, може бути потверджене величезним списком блискучих діячів Франції в науці, мистецтві, літературі, політиці (Рильський, Веч. розмови, 1964, 80).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 8. — С. 398.