ПОТВЕ́РДЖУВАНИЙ, а, е. Дієпр. пас. теп. і мин. ч. до потве́рджувати; // потве́рджувано, безос. присудк. сл. Се було свідоцтво, підписане учителькою села Н., Бобрецького повіту, а в нім потверджувано, що Петро Гарасимів, 11 літ, скінчив однокласову школу в тім селі (Фр., IV, 1950, 43).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 8. — С. 398.