ПОТЕБЕ́НЬКА, и, ж. Зменш.-пестл. до потебня́. Як сів на коня та вдарив в потебеньку та й поїхав поманенько (Номис, 1864, № 14211).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 8. — С. 400.