ПОТЕЛЕФОНУВА́ТИ, у́ю, у́єш, док. Подзвонити по телефону; зателефонувати. Він [К. С. Станіславський] сказав, що хотів би поговорити зі мною, але через хворобу не може прийняти мене у себе, а тому просить потелефонувати йому (Рильський, III, 1956, 326); — Я зараз потелефоную, щоб розшукали її батьків і дізналися про все (Ів., Вел. очі, 1956, 25).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 8. — С. 401.