ПО́ТЕМНО, рідко. Присл. до по́темний; // у знач. присудк. сл. Згадуючи осінь, я завжди пригадую такий малюночок.. В кімнаті потемно… В грубці — гора золотого жару, дихає запашним теплом (Вас., II, 1959, 261).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 8. — С. 402.