ПО́ТЕМНУ, присл., розм. Поночі, потемки, у темряві. Цього потемну не зробиш (Сл. Гр.); Іншим би разом вона побоялася йти отак потемну, а тут і не подумала — вийшла, й пішла, і йде (Дор., Не повтори.., 1968, 233).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 8. — С. 402.