ПОТЕ́НЬКУВАТИ, ую, уєш, недок., розм. Тенькати злегка, час від часу. Намисто так і горить, так і потенькує срібним дзвоном на високих грудях (Кучер, Прощай.., 1957, 33).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 8. — С. 403.