ПОТЕРЕВЕ́НИТИ, ню, ниш, док., розм. Теревенити якийсь час. Добре ми з ним потеревенили (Сл. Гр.); Хотілося Дикунові ще трохи посидіти, потеревенити, але після ціпа нило все тіло, і він, попрощавшись з дівчатами, потягнув на відпочинок (Добр., Очак. розмир, 1965, 194); Усі засміялися, навіть батько. Він досі не брав участі в цій розмові, але був не проти, щоб діти потеревенили (Минко, Ясні зорі, 1951, 118).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 8. — С. 404.