ПОТИНЬКУВА́ТИ, у́ю, у́єш, перех. Док. до тинькува́ти. Ганна потинькувала глиною, потім крейдою побілила стіни (Скл., Хазяїни, 1948, 25).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 8. — С. 408.