ПОТИХО́НЯ, і, ч. і ж., розм., рідко. Тиха людина; тишко. В потихонях чорт сидить (Укр.. присл.., 1955, 152).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 8. — С. 409.