ПОТОЙБІ́ЧНИЙ, а, е.
1. За релігійними уявленнями — неземний, загробний. Стародавні слов’яни вірили у загробне життя; тому в могилу з покійником або з урною, що містила його спалений прах, клали різні предмети, необхідні, за їх поглядами, померлому у потойбічному світі (Нариси стар. іст. УРСР, 1957, 347); Тепер з релігією, з усіма її сектами треба боротися розумно, треба переконувати одурманених релігійним чадом людей в тому, що вони дуже помиляються, відмовляючись від повноцінного життя заради потойбічного (Автом., Щастя.., 1959, 80); Говорять: десь там буде рай… Нащо нам потойбічний край? (Ющ., Люди.., 1959, 214); // у знач. ім. потойбі́чне, ного, с. Те, що, за релігійними уявленнями, пов’язане з неземним, загробним життям. Писав я ці етюди під впливом творів Метерлінка, повно було в них символіки, містики, потойбічного… (Донч., VI, 1957, 581); // Чужий усьому житейському. Великі страдницькі очі глянули на нього променистим потойбічним поглядом (Тулуб, Людолови, І, 1957, 373); Йшла [Оксана] назустріч своїй смерті, якась уже потойбічна, невпізнанна і чужа (Кучер, Голод, 1961, 417); // Дивний, неприродний, наче з загробного світу. В очах померлих назавжди відбилося видіння нічного лісу й щербленого потойбічного місяця (Ю. Янов., II, 1958, 213); Ще з учорашнього вечора помітив [Саїд Алі], що й тут, як і в Чадаці — все старе, все якесь потойбічне (Ле, Міжгір’я, 1953, 16).
2. розм. Те саме, що протиле́жний 1. Кагул закругляв береги, і вже виростали з води сірі схили потойбічних згірків (Смолич, І, 1958, 44); Хатина, де жила лікарка, стояла на горбку. Звідси відкривався широкий краєвид .. на потойбічні гори (Турч., Зорі.., 1950, 135).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 8. — С. 414.