ПОТОМИ́ТИ, томлю́, то́миш; мн. пото́млять; док., перех.
1. Утомити, знесилити всіх або багатьох. Плавала-плавала [відьма], шниряла-шниряла; та як бачить, що усіх потомила, так і піддалась… (Кв.-Осн., II, 1956, 184); [Маруся (сидить, читає):] Прийдіть до мене всі, хто трудиться, кого робота осіла, праця потомила (Мирний, V, 1955, 96).
2. Стомити, перевантажити (роботою, тяжкими переживаннями і т. ін.). Горда, пишна [дівиця] — роботою Ручок не потомить (Кост., І, 1967, 99); Кажуть, юнка білолиця Юнака причарувала. Потомила йому серце, Розпалила ятру рану (Ус., Листя.., 1956, 132).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 8. — С. 414.