ПОТОМИ́ТИСЯ, то́миться, то́мимося, то́митеся; мн. пото́мляться; док.
1. Утомитися (про всіх або багатьох). Наші сіроми перебігли рідколісся і вже кралися пущами і глибокими бескидами. Дуже-таки й потомились, бідолахи; деякі вже й приставать стали (Стор., І, 1957, 389); Подивись: женці схилились Потомились І від праці від тяжкої Потом вкрились (Рильський, І, 1960, 107); За день коні встигли потомитися, під шлейками мокра шерсть була вже забілена милом (Панч, II, 1956, 478).
2. Стомитися, знесиліти від ходіння, важкої роботи і т. ін. (про руки, ноги тощо). Тим часом сонце спустилось низенько; потомились руки граючи, потомились ноги танцюючи (Н.-Лев., І, 1956, 79); Потомилися пальці слабі, Червоніють отемрені [отьмарені] очі, — Швачка ж голкою вертить в журбі (Граб., І, 1959, 235); Агей, воли ви круторогі, чого ви стали на межі? Чи затупились лемеші, чи потомились ваші ноги? (Сос., II, 1958, 398).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 8. — С. 414.