ПОТОРГУВА́ТИ, у́ю, у́єш, док. Торгувати якийсь час. Мужі рушили до неї [княгині], почали скаржитись, що руські купці.. не хочуть торгувати. — А вони вже поторгували, — відповіла їм на це княгиня, — я закупила в них усе їхнє добро (Скл., Святослав, 1959, 142); [Юда:] Так само продають їх [людей], як і все, як гуси, як худобу: поторгують і вдарять по руках (Л. Укр., III, 1952, 141).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 8. — С. 418.