ПОТОРО́ХКАТИ, аю, аєш, док., розм. Торохнути кілька разів; торохкати якийсь час. По дорозі він лише торкнув до зачинених дверей ув’язненої і злегка поторохкав по них зігнутим пальцем (Досв., Гюлле, 1961, 36); Вітер летить, співає, ..Жодного села, хатинки не минає, У драну шибку ще й пучками поторо́хкає-пограє (Тич., І, 1957, 50).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 8. — С. 419.