ПОТО́РСАТИ, аю, аєш, док., перех. і неперех., розм. Торсонути кілька разів; торсати якийсь час. Раїса.. поторсала колодкою на дверях од чорних сіней — нікого й нічого (Коцюб., І, 1955, 309); Важкі, дебелі двері зачинені були щільно і замкнені, мабуть, на засув абощо. Левантина поторсала, але нічого не зрушила їх (Гр., II, 1963, 290); Обійшовши навколо окованого залізом воза, поторсавши люшні та драбини, він з силою підіймав задок воза і опускав на землю (Збан., Переджнив’я, 1955, 330); Недалеко від борони хтось лежав ничком. Платон поторсав за плече (Панч, Мир, 1937, 38).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 8. — С. 419.