ПОТРУСИ́ТИСЯ, ушу́ся, у́сишся, док.
1. Труситися якийсь час. У хаті, мов кішка, бігала по стіні ясна пляма. От хоче добратися до долівки і стрибне на стула [стільця], потремтить, потруситься на йому та й знову побереться назад (Мирний, III, 1954, 302).
2. рідко. Те саме, що потруси́ти 5. Вона дала остроги мотоциклові й потрусилася через груддя і переорки степової дороги (Ю. Янов., Київ. опов., 1948, 46).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 8. — С. 429.