ПО́ТРІ́БКА, и, ж., розм. Що-небудь потрібне; певна потреба. — Певно, пише твій татунь з Канева, а може, й грошаки [гроші] шле на якусь потрібку (Н.-Лев., IV, 1956, 329); Старому все сини Про ріжні потрібки, нестатки говорили (Рильський, Поеми, 1957, 30).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 8. — С. 424.