ПОТРІ́СКАТИСЯ, ається, док. Вкритися по поверхні тріщинами; розтріскатися. По вулицях страшно ходити, бо руїни потріскались і ось-ось впадуть на голову (Коцюб., III, 1956, 354); На хресті було прибите розп’яття. Воно також потемніло й потріскалось на сонці та вітрах (Гончар, III, 1959, 10); У великому палісаднику бургомістерської садиби земля потріскалася від засухи (Вільде, Сестри.., 1958, 110); // Пошерхнути, порепатися (про руки, губи і т. ін.). [Явдоха:] На губах смага, аж потріскались губи!.. (Кроп., II, 1958, 479); Відчула [Маруся] нараз, що вона ж уже кілька тижнів не милася. Поглянула на руки — руки були брудні і потріскалися (Хотк., II, 1966, 165); Від холодної води литки так потріскалися, що з них цебеніла кров (Чорн., Пісні.., 1958, 24).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 8. — С. 426.