ПОТУ́ЖНО. Присл. до поту́жний 1, 2. Як рука натрапить На ту струну, що ствердла від мовчання, Шарпни струну безжалісно, потужно І брязни в неї, наче на пожежу (Л. Укр., І, 1951, 146); Холодний вітер дме в степу потужно, Гне очерет додолу, шелестить, Мов звір в байраці виє осоружно (Вороний, Вибр., 1959, 94); Потужно й велично, заглушаючи голоси й шум метушні на пероні, загудів ранковий гудок на роботу (Головко, II, 1957, 367); В душі раба .. Вродилась мрія і запанувала Над ним, своїм творцем, потужно й міцно (Л. Укр., І, 1951, 422).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 8. — С. 432.