ПОТУРБО́ВАНИЙ, а, е. Дієпр. пас. мин. ч. до потурбува́ти; // потурбо́вано, безос. присудк. сл. — Прийшло до бійки, кількох жандармів потурбовано (Фр., IV, 1950, 312).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 8. — С. 433.