ПОТУРНА́К, а́, ч., заст., зневажл. Потуречений чоловік. — Торік восени рушив наш батько через море,.. і пішли вздовж турецьких берегів.. Потурнаки та звільнені бранці вказували нам путь (Тулуб, Людолови, І, 1957, 61).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 8. — С. 434.