ПОТЯ́ТИ, тну́, тне́ш, док., перех., заст.
1. Убити, зарубати. — Жеребець його вельми призвичаєний до свого пана, його треба потяти! (Загреб., Диво, 1968, 149).
2. Зрізати, зрубати.
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 8. — С. 440.