ПОТІПА́ХА, и, ч. і ж., лайл. Людина розпусної поведінки. [Маруся:] Я відьма! я до всіх на шию висну!.. Це він за те, що я його кохала, Із потіпахою мене рівняє… (Сам., II, 1958, 84); — Я тебе, потіпахо, провчу, щоб знав, як битися в моєму ресторані (Гашек, Пригоди.. Швейка, перекл. Масляка, 1958, 138).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 8. — С. 411.