ПОТІСНИ́ТИСЯ, ню́ся, ни́шся, док.
1. Посунутися, відсунутися, звільняючи місце для кого-, чого-небудь. Одного із першої фіри пересадили на другу, одного з другої дали до нас — ми мусили потіснитися (Фр., IV, 1950, 259); Нетяги впізнали отамана, потіснилися і звільнили йому місце на покуті (Тулуб, Людолови, І, 1957, 431); // Віддавати кому-небудь частину свого житла, приміщення (перев. тимчасово). [Матушка гуменя:] Може, у кого хата зайва є, — оддаймо під недужих. Я перша оцю свою світлицю під їх уступаю. Потіснімось, сестри (Мирний, V, 1955, 75); Як там не було, опинилися ми аж за Волгою. Російські колгоспники зустріли нас привітно, по-братньому. Потіснилися з своєю худобою, дали місце для нашої ферми (Гончар, І, 1954, 475).
2. Тіснитися якийсь час.
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 8. — С. 411.