ПОХВА́ЛЮВАТИ, юю, юєш, недок., перех. Хвалити час від часу. Так собі і фітьфітькають [хурщики], а далі за ріжки та похвалюють один одного кабаку (Кв.-Осн., II, 1956, 146); Пани-сусіди нашу панію похвалюють-величають: — ото хазяйлива! Ото розумна! (Вовчок, І, 1955, 126).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 8. — С. 444.