ПОХВАТНИ́Й, а́, е́, розм. Зручний для користування. Теслі збивали із шалівки похватні тапчани (Збан., Сеспель, 1961, 50); — А яке ви весло взяли, мамо? Було б оте, зелене. — Нічого, і це добре, синку, — легеньке, похватне (Донч., V, 1957, 9).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 8. — С. 445.