ПОХВОРІ́ТИ, і́ю, і́єш, док.
1. Захворіти (про всіх або багатьох). То воли йому пристануть, або й похворіють — і тоді чумакові пропаща година; а то паші худобі не стане (Коцюб., І, 1955, 181); — Я тобі скажу одверто, товаришу командир, гості ми недовгі на цьому світі, підбилися всі й похворіли (Ю. Янов., II, 1958, 209).
2. Хворіти якийсь час.
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 8. — С. 445.