ПОХИ́ЛЕННЯ, я, с.
1. Дія за знач. похили́ти і похили́тися.
2. рідко. Похиле місце, похила місцевість. Напроти цих гір, де пропадала вже з виду дорога, котра на похиленні значно зносилася над селом, стояв панський двір (Кобр., Вибр., 1954, 84).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 8. — С. 446.