ПОХИТА́ТИСЯ, а́юся, а́єшся, док. Хитатися якийсь час; хитнутися кілька разів. Цілий оберемок [туману] одірвався і.. крутнувся, похитався і довгою-довгою вервечкою розтягся в рожевому повітрі (Мирний, III, 1954, 304); Цибатий, перед тим, як упасти, ще трохи похитався на коні, немовби роздумував, а в який саме бік хилитись? (Тич., І, 1957, 272).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 8. — С. 448.