ПОХИ́ТУВАТИСЯ, уюся, уєшся, недок. Хитатися злегка або час від часу, раз у раз. Старшина, високий, гладкий чоловік, виходить з гурту, тихо, навспинячки,.. він похитується, спинаючись на пальці (Л. Укр., III, 1952, 557); Поплавки тихо похитувалися на поверхні води (Забіла, Катруся.., 1955, 111); З повсякденної нашої практики можна було б навести безліч прикладів коливальних рухів. Похитуються, розгойдуються, гнуться то в один, то в другий бік дерева, виведені із стану рівноваги поривами вітру (Наука.., 7, 1971, 16); Тут перепрошую прибічників моралі: Я й сам, хоч іноді похитувався в ній, На пуританський лад схиляюся дедалі (Рильський, Поеми, 1957, 230).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 8. — С. 449.