ПОХМА́РИТИ, ить, док., безос.
1. З’явитися на небі, затягти небо (про хмари); нахмарити. — У річок, як і в людей, час від часу змінюється настрій. Ясно — голубіють, похмарить — темніють… (Гончар, III, 1959, 233); Надворі похмарило.., накинувши на плечі плащ-дощовик, вийшов [Генріх Граббе] на балкон (Чорн., Визвол. земля, 1950, 23).
2. Хмарити якийсь час.
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 8. — С. 451.