ПОХМЕЛЯ́ТИСЯ, я́юся, я́єшся, недок., ПОХМЕЛИ́ТИСЯ, хмелю́ся, хме́лишся, док. Випивати спиртного повторно, найчастіше на другий день після пияцтва. Пора кумі й за розум взяться: не все пити — треба похмеляться (Укр.. присл.., 1955, 208); З похмілля Клим недуж валявся, І дав собі зарік, Що він не буде брать горілки в рот вовік; А тілько що очунявся, промнявся [пром’явся], — Вже третій день в шинкарки похмелявся! (Бор., Тв., 1957, 153); — Цілу ніч дудлитимуть, ще й завтра похмелятимуться (Головко, II, 1957, 61); — Чортові парубки видудлили все до останньої крапельки, — сказала Марія, встаючи з лави, — не буде чим і похмелитись (Н.-Лев., II, 1956, 118); Вечірка мала відбутися сьогодні, в суботу, щоб завтра, у неділю, похмелитися та відпочити (Дмит., Розлука, 1957, 65); * Образно. Впився бідою, похмелився сльозою (Укр.. присл.., 1963, 41).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 8. — С. 451.