ПОХМУ́РНО, заст. Присл. до похму́рний. — А де ж ваш рід, дядечку? Звідки ви самі? — З кантанистів [кантоністів]! — одказав похмурно москаль (Вовчок, I, 1955, 141).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 8. — С. 453.