ПОХМУРНІ́ШАТИ, аю, аєш, недок. і док. Ставати похмурим, похмурішим. Одарочка глянула на Івася, подивилася на діда — Івась лежить, дід сидить, і зразу похмурнішав (Мирний, І, 1954, 290); Робітники обернулись на регіт. Побачивши надто веселого головного інженера, вони похмурнішали (Шовк., Інженери, 1956, 169); // безос. Кілька днів тому відлетіли ластівки у вирій. І якось аж похмурнішало на фермі (Цюпа, Вічний вогонь, 1960, 195).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 8. — С. 453.