ПОХМУРІ́ТИ, і́ю, і́єш, недок. і док., рідко. Те саме, що похмурні́ти. Бистро його очі пробігли по Настиному обличчю і зразу похмуріли… (Мирний, IV, 1955, 47).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 8. — С. 452.