ПОХРЕ́СНИЦЯ, і, ж. Жін. до похре́сник. — Минеться?! — обурився Магера. — Та я не тому, що Домінка моя похресниця, але що се за спосіб? Чотири роки зводив [Ланович] дівчину, а тепер бере Милянову! (Мак., Вибр., 1954, 196).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 8. — С. 458.