ПОХРУ́СТУВАТИ, ую, уєш, недок., рідко. Те саме, що похру́скувати. Скрипить пісок та похрустує під ногами сухий хмиз (Вол., Самоцвіти, 1952, 24).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 8. — С. 459.