ПОЦЯТКО́ВАНИЙ, а, е.
1. Дієпр. пас. мин. ч. до поцяткува́ти. Крізь причинену шибку глянуло її обличчя, поцятковане вапною, біле, аж страшне, як маска (Л. Укр., III, 1952, 655); Ці слова — про набиті трамваї.. І про слюсаря з смуглим обличчям, Поцяткованим ластовинням (Драч, Поезії, 1967, 42); Дуже гарний суничник під час цвітіння.. Все дерево поцятковане великими суцвіттями білих, схожих на конвалії квітів (Наука.., 2, 1966, 48).
2. у знач. прикм. З цятками, вкритий цятками. Зітхнула [Марина]. Розплющила прекрасні сині-сині поцятковані очі (Ільч., Серце жде, 1939, 452).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 8. — С. 462.