ПОЦІКА́ВИТИСЯ, влюся, вишся; мн. поціка́вляться; док. Виявити цікавість, інтерес, увагу до кого-, чого-небудь. Восени 1859 року, переходячи Борислав, він побачив якусь нову муровану буду обік села на толоці і поцікавився, що се? (Фр., VIII, 1952, 392); — Семене, — промовив старий,.. — ти нікого не розпитувався за свого батька?.. Справді, адже він цим не поцікавився (Сміл., Зустрічі, 1936, 30); — Скажіть, чому ви, головний інженер, так і не поцікавились, де ж саме допустились помилки монтажники п’ятнадцять років тому? (Шовк., Інженери, 1956, 99); // Спитати з цікавістю, інтересом. Чумак поцікавився, що там на селі зараз робиться. Може, про батька його Павло що чував? (Головко, II, 1957, 475); Сахно обережно сьорбнула бурої з неприємним запахом юшки.. — Ну, як вам смакує? — поцікавився господар (Смолич, І, 1958, 72).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 8. — С. 460.