ПОЧАСТУВА́ТИСЯ, у́юся, у́єшся. Док. до частува́тися. Поплакавши і поридавши, Сивушкою почастовавсь [почастувавсь Еней] (Котл., І, 1952, 112); Кращого вепра женіть сюди, щоб заколоти для гостя З дальнього краю. А з ним і самі почастуємось добре (Гомер, Одіссея, перекл. Б. Тена, 1963, 249); Незабаром Хома з’явився на виклик. Він прибув не сам, а в супроводі цілого почту місцевих селян, з якими, видно, встиг уже десь почастуватись сливовицею (Гончар, III, 1959, 322).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 8. — С. 464.