ПОЧВА́РНИЙ, а, е. Схожий на почвару. Ледво-не-ледво в тій живій колоді здужав Іван відрізнити почварну, майже шестистінну головище, оброслу жмутами сухого моху (Фр., III, 1950, 138); Раптом посеред отих гарних, дужих людей зародилося щось почварне (Загреб., Диво, 1968, 507).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 8. — С. 466.