ПОЧЕ́ВРІТИ, ію, ієш, док. Чевріти якийсь час. Розлютився Зенон, вигнав хворого з хати. Старий доліз до повітки, влігся біля корови. Почеврів там днів зо три та й переставився (Мокр., Слід.., 1969, 155).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 8. — С. 466.