ПОЧЕ́РКАНИЙ, а, е. Дієпр. пас. мин. ч. до почерка́ти. Я схопив першу-ліпшу чужу рукопись [чужий рукопис] зо стола, всю почеркану моїми поправками (Л. Укр., III, 1952, 631); Заглиблений у міркування, він навіть не примітив, що за столом, схилившись над синім папером, симетрично почерканим білими рисками, стояли Огей, Титан і вчорашній знайомий (Досв., Вибр., 1959, 327).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 8. — С. 467.