ПОЧИНИ́ТИСЯ, чи́ниться, док., заст.
1. Зробитися, вчинитися. [Гадюка:] ..Що це з тобою починилося: ти сам з собою розмовляєш? (Кроп., V, 1959, 497).
2. Удавати з себе кого-небудь. — Не мила жінка й посуду сьогодні; заходила сусідка закликати з собою до Йордану, — починилась моя дружина хворою (Л. Укр., І, 1951, 443).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 8. — С. 471.