ПОЧІ́СУВАТИ, ую, уєш, недок., перех. Чесати час від часу. Дехто з них [«голоштанників»] шкутильгав, дехто почісував спину (Чаб., Катюша, 1960, 36).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 8. — С. 472.