ПОШАБА́ШИТИ, шу, шиш, док., неперех. і рідко перех., розм. Закінчити роботу. [Горпина:] Чого це так рано сьогодня [сьогодні] пошабашили роботу? (Кроп., І, 1958, 193); В саду в бригаді — тут же між яблунями — гори яблук. Це тут сортирують їх, пакують в ящики. Але зараз жінки пошабашили на обід (Головко, І, 1957, 443); Після роботи Левко завжди ходив до річки. Навіть коли пошабашить у полі пізнього вечора, все одно поспішає на стрімкий берег (Десняк, Опов.., 1951, 29); // з чим. Довести що-небудь до кінця. — Ось пошабашимо з війною, приїду потім сюди женитися (Шиян, Гроза.., 1956, 243); // перен. Умерти. — Розмінять би вже й цілу сотню [років], а там не гріх і пошабашити (Вол., Дні.., 1958, 65).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 8. — С. 478.