ПОШАПКУВА́ТИСЯ, у́юся, у́єшся, док., розм. Обмінятися вітаннями, знімаючи при цьому шапки. [Конон:] І досі не зібрався провідати Андрія Григоровича! Раз тільки зустрілись і то на хвилину, бо він не мав часу, і ми тільки пошапкувались (Кроп., III, 1959, 238); Братчики відходили тихо, пошапкувавшися ще раз з товаришами (Довж., І, 1958, 256); // Скинути шапку на знак привітання. Од двору йшло 12-ть чоловік з ломаками, а поперед них отаман Данило; підійшовши до ганку, вони пошапкувались (Збірник про Кроп., 1955, 41).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 8. — С. 479.