ПОША́РПАНИЙ, а, е. Дієпр. пас. мин. ч. до поша́рпати. Обутий [Харон] в драні постоли; Із дір онучі волочились, Зовсім, хоть вижми, помочились, Пошарпані штани були (Котл., І, 1952, 130); І вже ось-ось ми ворога натисли!..Пошарпані над ними стяги звисли (Фр., X, 1954, 62); Раптом впала мені в очі невелика пожовкла і пошарпана книжечка (Л. Укр., III, 1952, 740); Теплохід «Славгород» після багатьох рейсів, пошарпаний океанськими хвилями, причалив до стінки судноремонтного заводу (Роб. газ., 20.IV 1966, 1); Вже надвечір з степової могили перебрались до села кулеметники.., прийшла пошарпана піша розвідка якогось полка (Гончар, II, 1959, 325); * Образно. Різкий, пронизуватий вітер тріпав прапори й стяги і гнав по млистому небу клочками пошарпані хмари (Стар., Облога.., 1961, 9); Знову у тім пошарпанім серці воскрес образ дорогої, тихої дівчини (Стар., Облога.., 1961, 45); Час, моя пісне, у світ погуляти, Розправити крильця, пошарпані горем (Л. Укр., І, 1951, 64).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 8. — С. 480.