ПОШАРУВА́ТИ1, у́ю, у́єш, перех. Док. до шарува́ти1.
ПОШАРУВА́ТИ2, у́ю, у́єш, перех. Док. до шарува́ти2. Пошарувала [Марія] підлоги в кухні й у сінях (Тудор, Народження, 1941, 12).
ПОШАРУВА́ТИ3, у́ю, у́єш, перех. Док. до шарува́ти3. Буряки гарно зійшли, особливо на тому ланку, де їх буде машина шарувати. Сама без людей пошарує і збукетує (Кучер, Трудна любов, 1960, 588).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 8. — С. 480.